Формування кадрового потенціалу системи менеджменту підприємства для управління фінансовими ризиками та фінансовою санацію в умовах диджиталізаціі

Анотація

Анотація. У статті досліджено вплив ІТ-технологій – автоматизації, бізнес-аналітики, штучного інтелекту, RegTech-рішень та інструментів кіберстійкості – на кадровий потенціал системи управління підприємством у контексті управління фінансовими ризиками та фінансової санації. На основі систематичного аналізу рецензованих публікацій 2020–2025 років та інституційних документів Європейського Союзу, Міжнародного валютного фонду, Організації економічного співробітництва та розвитку, ЮНКТАД і Програми розвитку ООН обґрунтовано, що цифрова трансформація фінансової функції підприємства змінює структуру дефіцитних ресурсів: від транзакційної праці до інтерпретаційної спроможності – здатності перетворювати цифрові сигнали на обґрунтовані управлінські рішення в умовах невизначеності. Встановлено, що автоматизація та аналітика спільно перебудовують фінансову функцію, проте їхній синергетичний вплив реалізується лише за умови стратегічного узгодження з цілями організації; інакше цифровізація продукує ілюзію прийняття рішень на основі даних. Розкрито механізм, через який цифрова трансформація розширює опціонний простір підприємства та підвищує схильність до прийняття ризику швидше, ніж зростає управлінська здатність оцінювати наслідки. Проаналізовано кіберстійкість як компонент фінансового управління, що трансмітує ІКТ-ризики у фінансові загрози – кризи ліквідності, репутаційні втрати та операційний колапс. В українському воєнному контексті дефіцит кадрового потенціалу структурно поглиблюється міграційними та мобілізаційними втратами робочої сили, зростанням операційної волатильності та інтенсифікацією кіберзагроз, що створює парадоксальну ситуацію: обставини, які підвищують потребу в цифрових інструментах, одночасно деградують кадровий потенціал для їх використання. Показано, що європейська інтеграція додатково посилює вимоги через регулювання цифрової операційної стійкості (DORA) та превентивної реструктуризації, формуючи «комплаєнс за проксі» навіть для нефінансових підприємств. Сформульовано авторську позицію: для України оптимальною є модель «стійкісного управління насамперед», що передбачає пріоритет ІТ-інвестицій із вимірним внеском у раннє попередження, контроль грошових потоків та опціональність реструктуризації; інституціоналізацію гібридних фінансово-ІТ ролей; розвиток управлінської, а не лише інструментальної грамотності; побудову санаційної спроможності як превентивної функції.