Проблеми і виклики формування ефективного державного контролю

Автор(и)

  • Марія Михайлівна Василюк доктор економічних наук, професор, професор кафедри обліку і оподаткування, Карпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ, Україна https://orcid.org/0000-0001-7372-4382
  • Марія Юріївна Лалакулич кандидат економічних наук, професор, професор кафедри фінансів, обліку та оподаткування, Ужгородський торговельно-економічний інститут Державного торговельно-економічного університету, м. Ужгород, Україна https://orcid.org/0000-0003-1027-9458
  • Інна Іванівна Нинюк кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології та публічного управління, Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна https://orcid.org/0000-0001-6544-2393

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.19504263

Ключові слова:

державний фінансовий контроль, фінансова відповідальність, публічне адміністрування, інституційна спроможність, нагляд, підзвітність, ризик-орієнтований підхід, цифровізація.

Анотація

Мета статті полягає у виявленні системних проблем та викликів, що перешкоджають розвитку ефективного державного контролю, зокрема фінансового. У роботі застосовано порівняльно-правовий аналіз для вивчення моделей організації державного контролю в Україні та інших країнах; системний метод – для дослідження взаємозв’язків між інституційними, регуляторними та технологічними факторами, що впливають на ефективність системи контролю; структурно-функціональний метод – для виявлення невідповідностей у розподілі контрольних повноважень між державними органами; аналіз наукової літератури та узагальнень. У результаті було визначено, що основними структурними недоліками системи державного фінансового контролю в Україні є: інституційна фрагментація та дублювання контрольних повноважень серед органів виконавчої влади; відсутність комплексного законодавства, яке б встановлювало єдині стандарти виконання контрольних та наглядових функцій; недостатня цифровізація процесів контролю та невідповідність між технологічним прогресом і фактичною адміністративною практикою; слабкість механізмів підзвітності в межах суб’єктів контролю та незамкненість циклу зворотного зв’язку між підсумками перевірок і нормотворчою діяльністю; підвищена корупційна вразливість, що виникає через надмірну суб’єктивність в ухваленні рішень щодо контролю. Порівняльний аналіз трьох моделей контролю, а саме традиційної (процедурної), ризик-орієнтованої та цифрової, свідчить про перебування України в процесі незавершеного переходу від першої до другої моделі. Визначено п’ять пріоритетних напрямів модернізації системи державного контролю, зокрема консолідація інституцій та усунення дублювання, цифрова трансформація контрольних процедур, використання ризик-орієнтованого підходу, зміцнення механізмів підзвітності та покращення громадського контролю. Доведено, що ефективність державного контролю детермінується не лише якістю нормативно-правової бази, а й рівнем інституційної спроможності, цифровою зрілістю адміністративних систем і ступенем суспільної довіри до публічних інституцій. Модернізація державного контролю потребує системного, а не фрагментарного підходу та повинна відповідати вимогам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-03-30

Як цитувати

Василюк, М. М., Лалакулич, М. Ю., & Нинюк, І. І. (2026). Проблеми і виклики формування ефективного державного контролю. Актуальні питання економічних наук, (21). https://doi.org/10.5281/zenodo.19504263

Номер

Розділ

Облік і оподаткування