Моделі залучення інвестицій для модернізації підприємств в умовах підвищених економічних ризиків

Анотація

Стаття систематизує моделі залучення інвестицій для модернізації підприємств в умовах підвищених економічних ризиків. Обґрунтовано, що підвищені ризики радикально трансформують інвестиційний процес через зростання вартості капіталу, скорочення горизонту інвестування та звуження доступних інструментів. На основі теорії реальних опціонів, pecking order theory та інституційної теорії розкрито «парадокс модернізації в кризі»: саме тоді, коли оновлення виробничих потужностей є критичним для виживання підприємств, його найскладніше профінансувати. Запропоновано класифікацію моделей залучення за типом капіталу та розподілом ризиків: боргові, пайові, гібридні, грантові, blended finance, партнерські моделі. Систематизовано механізми de-risking (гарантійні, страхові, структурні, інституційні, інформаційні та технічні інструменти). На основі порівняльного аналізу досвіду Ізраїлю, Колумбії, Грузії, Польщі та В'єтнаму виявлено спільні патерни: пріоритетність інституційного de-risking над субсидійним, роль anchor investors як каталізаторів інвестиційних екосистем. Для України запропоновано стратегічну конфігурацію на основі портфельного підходу та принципу «de-risk, don't avoid», що поєднує blended finance з war risk insurance, грантово-кредитні мікси для МСП та інституційні реформи.