Розбудова економічного потенціалу України в умовах війни

Анотація

У статті досліджено комплексні механізми зміцнення та трансформації економічного потенціалу України в умовах повномасштабної збройної агресії. Авторами обґрунтовано необхідність переходу від стратегії пасивного виживання до моделі адаптивного зростання, що базується на форсованій неоіндустріалізації та цифровізації господарського комплексу. Центральне місце у дослідженні посідає концепція структурної трансформації промислового сектору за моделлю Military-to-Civil (M2C). На основі аналізу міжнародного досвіду, зокрема успішних кейсів Китаю та Ізраїлю, доведено, що оборонно-промисловий комплекс має стати ключовим драйвером технологічного оновлення цивільних галузей. Розглянуто потенціал технологій подвійного призначення у таких секторах, як авіація та БПЛА, космічні системи, кібербезпека та енергетика, де військові розробки створюють фундамент для появи високотехнологічних цивільних продуктів з високою доданою вартістю. Особливу увагу приділено формуванню «економіки стійкості», яка базується на принципах внутрішньої циркуляції капіталу та глибокої локалізації виробництва. Авторами запропоновано структурно-логічну схему формування доданої вартості на прикладі агропромислового комплексу, яка демонструє пряму кореляцію між ступенем переробки сировини та рівнем резистентності бізнесу до логістичних шоків і воєнних ризиків. У роботі деталізовано фінансові інструменти підтримки локалізації, зокрема державні програми пільгового кредитування, грантову підтримку переробних підприємств та механізми страхування воєнних ризиків, що є критично важливими для залучення інвестицій у депресивні та прифронтові регіони. Наукова новизна дослідження полягає в інтеграції людського та управлінського капіталу в загальну систему економічної стійкості. Обґрунтовано роль емоційного інтелекту (EI) як стратегічного ресурсу управління в умовах екстремальної невизначеності. Доведено, що здатність лідерів до саморегуляції, емпатії та когнітивної гнучкості безпосередньо впливає на ефективність прийняття рішень, утримання кваліфікованих кадрів та здатність організацій адаптуватися до постійних безпекових загроз. Узагальнено, що синергія військових технологій, локалізованого виробництва та адаптивного управління з високим рівнем емоційного інтелекту створює необхідні передумови для формування конкурентоспроможної моделі повоєнного відновлення України.