Інституційні механізми адаптації українських підприємств до трансформаційних викликів воєнного та повоєнного періодів

Анотація

Мета. Розкрити природу та результативність інституційних механізмів адаптації українських підприємств до трансформаційних викликів воєнного й повоєнного періодів, а також обґрунтувати авторську концептуальну модель оцінювання інституційної спроможності адаптації, придатну для потреб державної політики, донорської підтримки й корпоративного управління. Методи. Дослідження ґрунтується на неоінституційному підході та концепціях динамічних здатностей і організаційної резильєнтності. Застосовано системний аналіз, порівняння, типологізацію й узагальнення емпіричних даних Держстату, міжнародних фінансових інституцій та галузевих опитувань бізнесу за період 2020–2025 років. Результати. Обґрунтовано трактування інституційного механізму адаптації як єдності формального й неформального контурів, взаємодія яких пояснює розбіжність траєкторій підприємств за однакових зовнішніх умов. Розмежовано адаптацію, трансформацію та реструктуризацію; систематизовано виклики воєнного періоду й доведено їх якісну відмінність від довоєнних криз через потрійну безпеково-ресурсно-територіальну природу шоку. Критично оцінено державні інструменти релокації, пільгового кредитування «Доступні кредити 5-7-9%» та грантів «єРобота», а також зовнішній інституційний каркас; уведено авторське поняття інституційної фасадності, що описує розрив між формальним існуванням механізму та його реальним проникненням до підприємств. Показано, що неформальні мережі часто виявляються оперативнішими за формальні програми. Висновки. Перехід від виживання до сталого розвитку є інституційно опосередкованим і залежить від гармонізації з нормами ЄС, дотримання ESG-стандартів та інтеграції в європейські ланцюги вартості, а головним ризиком відбудови визначено її двошвидкісний характер із концентрацією відновлення в окремих регіонах. Запропоновано чотиривимірну модель оцінювання інституційної спроможності адаптації за критеріями доступності, узгодженості, якості адміністрування та довіри, яка зміщує оцінювання з обсягу наданої підтримки на її реальну дієвість.