Модель позиціонування використання кадрового потенціалу підприємства в умовах післявоєнної відбудови

Анотація

Метою статті є розроблення матричної моделі позиціонування використання кадрового потенціалу підприємства в умовах післявоєнної відбудови на засадах врахування рівня розвитку такого потенціалу (внутрішній вимір) та сприятливості зовнішнього галузевого середовища (зовнішній вимір). Це здійснено з використанням методу структурно-логічного аналізу. Модель дає змогу керівництву організації гармонізувати кадрову політику із загальнонаціональними цілями економічного відновлення та формує аналітичний базис для підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання у довгостроковій перспективі. Результати дослідження дали змогу класифікувати підприємства за чотирма базовими типами залежно від варіантів позиціонування: лідери відбудови (HH), підприємства з локальними резервами (HL), адаптивні виконавці (LH) та підприємства зони ризику (LL). У моделі підкреслюється, що навіть високий рівень кадрового потенціалу не гарантує успіху без сприятливості галузі, так само як пріоритетність сектору не компенсує наявних кадрових обмежень. Висновки доводять, що саме завдяки такій комбінації внутрішнього і зовнішнього вимірів модель здобуває практичну значущість, адже забезпечує можливість позиціонування суб’єктів господарювання у координатах післявоєнних викликів. Крім того, виконане дослідження доводить, що матрична модель позиціонування використання кадрового потенціалу підприємства в умовах післявоєнної відбудови може бути використана як діагностичний і водночас як управлінський інструмент. З одного боку, вона дає змогу суб’єктам господарювання об’єктивно оцінити власні ресурси, слабкі та сильні сторони у порівнянні з конкурентами. З іншого боку – модель створює основу для вибору управлінських рішень у розрізі фінансових результатів, роботи зі споживачами, внутрішніх процесів та розвитку персоналу. Використання шкалювання й інтегрованих індикаторів робить модель більш гнучкою та знижує ризик суб’єктивності оцінок. У перспективі це дає можливість підприємствам різних галузей гармонізувати кадрову політику з національними пріоритетами відбудови, адаптувати стратегії до змін зовнішнього середовища й підвищувати власну конкурентоспроможність у довгостроковому вимірі. Ключові слова: відбудова, драйвер післявоєнного зростання, кадри, персонал, стратегічний аналіз, трансформація, управління персоналом.