Адаптивний економічний механізм розвитку підприємств машинобудівної галузі в умовах структурної трансформації

Анотація

У статті поглиблено теоретико-методичні засади формування економічного механізму розвитку підприємств машинобудівної галузі в умовах структурної трансформації, воєнних ризиків, технологічного оновлення та зміни моделі державної промислової політики. Обґрунтовано, що для машинобудівного підприємства розвиток не може зводитися до простого приросту обсягів виробництва або капітальних інвестицій. Він має проявлятися у здатності підприємства одночасно модернізувати технологічну базу, підвищувати продуктивність, освоювати продукти з вищою доданою вартістю, інтегруватися у внутрішні та міжнародні ланцюги створення вартості, нарощувати інноваційну спроможність і зберігати операційну стійкість в умовах зовнішніх шоків. Запропоновано авторське трактування економічного механізму розвитку як адаптивної системи взаємопов’язаних цілей, принципів, ресурсів, організаційно-економічних інструментів, стимулів, обмежень та процедур зворотного зв’язку, за допомогою яких трансформуються потенціал і ресурси підприємства у вимірювані результати його технологічного, ринкового, інвестиційного та організаційного розвитку. На відміну від статичного набору важелів, механізм розглянуто як замкнений управлінсько-економічний контур «діагностика — вибір пріоритетів — мобілізація ресурсів — реалізація розвиткових проєктів — оцінювання результату — коригування». Сформовано шестиблокову архітектуру механізму, що охоплює ресурсно-інвестиційний, інноваційно-технологічний, виробничо-операційний, ринково-експортний, організаційно-кадровий та інституційно-резильєнтний блоки. Розроблено систему індикаторів для оцінювання дієвості механізму, запропоновано інтегральний індекс розвитку машинобудівного підприємства та коефіцієнт збалансованості розвитку, який дозволяє уникати ситуації, коли високі результати одного напряму маскують критичне відставання іншого. Окремо обґрунтовано роль локалізації у публічних закупівлях, індустріальних парків, програм компенсації придбання вітчизняної техніки, Industry 4.0, штучного інтелекту та міжнародної виробничої кооперації як зовнішніх підсилювачів корпоративного економічного механізму. Практична цінність підходу полягає у можливості його використання для формування портфеля розвиткових проєктів, розподілу інвестиційних ресурсів, визначення вузьких місць і переходу від реактивного антикризового управління до керованої траєкторії довгострокового розвитку.