Геоекономічні чинники економічної безпеки держав Східної Європи: досвід для України

Анотація

Анотація: У статті розкрито визначення ключових геоекономічних чинників, що формують економічну безпеку держав Східної Європи у 2022–2026 рр., та узагальнення практик Польщі, країн Балтії, Румунії для підготовки прикладних пропозицій щодо посилення економічної безпеки України до 2030 р. Використано системний та порівняльний підходи, аналіз офіційних макроекономічних рядів і прогнозів, інституційний аналіз рішень ЄС у сфері енергетичної безпеки, санкцій і стійкості критичної інфраструктури, контент‑аналіз документів та публікацій, метод кейс‑стаді для чотирьох держав. Емпіричну основу сформовано на базі статистичних таблиць World Economic Outlook (реальний ВВП та інфляція на 2022–2026 рр.) і оцінок оборонних видатків за методологією НАТО, а також даних ЄС/Eurostat і національних міністерств щодо енергетичної та інфраструктурної адаптації. Доведено, що геоекономічні чинники впливають на економічну безпеку через п’ять каналів: енергетичний (диверсифікація джерел та інфраструктурна інтеграція), логістичний (порти, кордони, пропускна здатність), фінансово‑інвестиційний (ціна ризику, доступ до капіталу, скринінг інвестицій), інституційно‑регуляторний (санкційні режими, комплаєнс, стандарти стійкості критичних суб’єктів) та безпековий (захист критичної інфраструктури і оборонна спроможність). Показано, що Польща досягла суттєвого зниження енергетичної вразливості завдяки запуску Baltic Pipe та масштабуванню LNG‑потужностей, країни Балтії поєднали диверсифікацію газу із синхронізацією електромереж із континентальною Європою, Румунія зміцнила геоекономічну роль через Чорноморський логістичний вузол, а Словаччина актуалізувала політику інвестиційного скринінгу та адаптацію до нових енергетичних правил ЄС. Узагальнено, що у 2025–2026 рр. ЄС перейшов до юридично зобов’язувального поетапного режиму обмеження імпорту російського газу, що посилює потребу держав у планах диверсифікації та управлінні контрактними ризиками. Економічна безпека у 2022–2026 рр. набуває ознак “геоекономічної оборониˮ, де конкурентоспроможність і інтеграція мають бути підкріплені інфраструктурною стійкістю та інститутами керування взаємозалежностями. Для України визначено пріоритети: енергетична диверсифікація, подвійна логістична архітектура, скринінг стратегічних інвестицій, впровадження стандартів стійкості критичних секторів і посилення санкційного комплаєнсу.