Стратегічні перспективи і виклики реалізації інвестиційної політики підприємств харчової промисловості

Анотація

Статтю присвячено дослідженню перспектив і викликів реалізації інвестиційної політики підприємств харчової промисловості. Метою статті є дослідження теоретико-методологічних засад стратегічних перспектив і викликів реалізації інвестиційної політики підприємств харчової промисловості. Визначено, що при формування системи стратегічного управління розвитком харчових підприємств і однієї з її ключових складових – стратегічного моніторингу, необхідно визначити перспективні галузеві трансформації глобального і локального характеру, виявити чинники майбутніх викликів та потенційні можливості. Такий стратегічний аналіз має враховувати також загальні тренди розвитку економіки та суспільства, появу нових способів виробництва і просування товарів, нових форм і культури споживання, нових ринків для традиційних товарів тощо.

Проведений аналіз стану основних секторів продовольчого комплексу показав, що рівень конкурентоспроможності та стратегічні перспективи його розвитку тісно пов’язані із загальним рівнем розвитку країни, рівнем і якістю життя населення, рівнем цін на основі продовольчі продукти, кількісними та якісними характеристиками робочої сили та ін. Причому цей вплив є взаємним. А тому тренди розвитку суспільства визначають стратегічні перспективи розвитку продовольчої сфери і навпаки – рівень розвитку продовольчої сфери визначає якість і умови життя, рівень безпеки та добробуту населення.  Визначено, що основним напрямком удосконалення управлінських технологій у сфері інвестування є діджиталізація, яка трансформує: маркетингову систему підприємств (дослідження, просування, інтеграція споживачів у єдину систему), матеріально-технічне забезпечення (оновлення механізмів співпраці з постачальниками) та операційну діяльність (зменшення виробничих і накладних витрат). Обґрунтовано, що динамічні зміни у політичному, економічному і суспільному житті диктують необхідність моніторингу і аналізу процесів стратегічного розвитку харчової промисловості та її сировинної бази, зокрема для удосконалення інвестиційної політики, оптимізації обсягів і структури надходження інвестицій у галузь.