Стратегічне управління земельними ресурсами в умовах війни та повоєнного відновлення аграрного сектора України

Анотація

Стратегічне управління земельним фондом є ключовим фактором забезпечення стійкого економічного розвитку країни, збереження природного середовища та задоволення потреб суспільства сільськогосподарською продукцією. Метою проведеного дослідження є обґрунтування напрямів стратегічного управління земельними ресурсами аграрного сектора економіки України в умовах війни та повоєнного відновлення задля розвитку і забезпечення стійкості економічного зростання держави.

Для досягнення мети дослідження було використано наступні методи: узагальнення (для виявлення економічної сутності стратегічне управління земельними ресурсами у період війни та повоєнний період відбудови аграрного сектора економіки); систематизації (для аналізу структури економічних факторів, що впливають на стратегічне управління земельних відносин та високотехнологічного землекористування), логічний та графічний (для наочного представлення наукового матеріалу щодо вдосконалення управління земельними ресурсами аграрного сектора економіки України у довгостроковій перспективі).

Встановлено, що стратегічне управління земельними ресурсами в умовах війни та повоєнного відновлення в Україні шляхом запровадження сучасних технологій є ключовим для забезпечення сталого та конкурентоспроможного розвитку аграрного сектора економіки. Використання інноваційних ресурсозберігаючих технологій і техніки, підвищення ефективності використання ресурсів і поліпшення якості ґрунтів сприятимуть збереженню земельного потенціалу країни та гарантуванню її продовольчої безпеки. Обгрунтовано, що фундаментальним підгрунтям підвищення ефективності управлінської діяльності керівників та фахівців у сільськогосподарському виробництві є впровадження інноваційних підходів до високотехнологічного або точного землеробства, яке стає дедалі популярнішим у провідних аграрних країнах світу. Точне землеробство передбачає управління урожайністю з урахуванням локальних змін у навколишньому середовищі на окремих ділянках поля. За економічних та екологічних підходів, означає раціональне використання земельних ресурсів на рівні кожного квадратного метра ріллі, де вирощуються культури. Основною стратегічного управління земельними ресурсами є максимізація прибутку через оптимізацію виробничих процесів у сільському господарстві, забезпечуючи економію та збереження як земельних, так і інших ресурсів, що, у свою чергу, сприяє виробництву якісної продукції та захисту навколишнього середовища.