Методологічні аспекти інституціоналізації та облікового супроводу малих форм аграрного підприємництва в умовах воєнних викликів

Анотація

Анотація. З огляду на трансформаційні зрушення в аграрному секторі України, зумовлені критичними воєнними викликами, виникає об’єктивна необхідність переосмислення інституційної ролі малих форм господарювання у забезпеченні національної продовольчої безпеки та соціально-економічного відродження сільських територій. В умовах високого рівня невизначеності ринкового середовища та розроблення стратегій повоєнної реконструкції держави, розвиток сімейних ферм, фермерських господарств та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (далі – СОК) розглядається як стратегічний пріоритет формування життєздатного аграрного бізнесу. Метою дослідження є обґрунтування методологічних аспектів інституціоналізації та механізмів облікового супроводу малих форм аграрного підприємництва як базових одиниць інтегрованих кластерних структур. Методологічною основою слугують положення системного підходу, теорії інституціоналізму, а також концептуальні засади кооперативної взаємодії в агропромисловому комплексі. Виявлено, що підґрунтям функціонування малих виробників є система принципів, з-поміж яких визначальними є адаптивність, інтегративність, генерація доданої вартості та соціально-територіальна відповідальність. Запропоновано комплексний алгоритм інституціоналізації сімейної ферми, що включає етапи концептуального проєктування, державної легітимізації, формування фінансово-технічної інфраструктури та методологічної розбудови облікової політики. Проведено порівняльний аналіз параметрів створення сімейних ферм та СОК, що дозволило ідентифікувати відмінності у їх правосуб’єктності, фіскальних статусах та моделях управлінської ієрархії. Обґрунтовано, що перехід до вищого рівня організації – агропродовольчих кластерів, потребує еволюції бухгалтерського обліку в міжсуб’єктну інформаційно-аналітичну систему з використанням хмарних платформ та електронного документообороту. Висновки. Запропонований підхід до інституціонального становлення та інтеграції малих форм господарювання у кластерні моделі формує надійне підґрунтя для підвищення їхньої конкурентоспроможності, мінімізації трансакційних витрат та розбудови інноваційної аграрної економіки в умовах післявоєнного відновлення.