Цифрова модернізація підприємств як об'єкт інвестиційної діяльності в умовах глобальної конкуренції

Анотація

Стаття присвячена дослідженню цифрової модернізації підприємств як специфічного класу інвестиційних проєктів, що набуває стратегічного значення в умовах загострення глобальної конкуренції. Обґрунтовано, що інвестиції у цифрову модернізацію принципово відрізняються від традиційних капітальних вкладень за структурою витрат, часовим профілем окупності та ризик-профілем, оскільки переважна частка інвестиційних ресурсів спрямовується у нематеріальні активи (програмне забезпечення, дані, організаційний капітал та компетенції персоналу). Розкрито феномен продуктивного парадоксу та J-подібної кривої ефективності цифрових інвестицій, який пояснює нелінійний зв'язок між обсягами вкладень у цифрові технології та зростанням продуктивності підприємств. Проаналізовано методологічні обмеження класичних підходів до оцінки ефективності інвестиційних проєктів (NPV, IRR, ROI) у застосуванні до цифрових ініціатив та обґрунтовано доцільність використання теорії реальних опціонів як адекватнішого інструменту врахування управлінської гнучкості та технологічної невизначеності. Досліджено роль глобальної конкуренції як драйвера цифрових інвестицій через механізми платформної дизрупції, реконфігурації глобальних ланцюгів вартості та геополітичного суперництва за технологічний суверенітет. Окрему увагу приділено українському контексту: діагностовано розрив між глобально конкурентним ІТ-сектором та критично низьким рівнем цифрової зрілості промислових підприємств, виявлено подвійний ефект війни як деструктивного та водночас каталітичного чинника цифровізації. Запропоновано авторську модель інвестиційної стратегії цифрової модернізації українських підприємств, що інтегрує диференційований секторальний підхід, змішане фінансування та обов'язкове інвестування у комплементарні активи.