ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК СКЛАДОВА ЛІДЕРСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СУЧАСНОГО КЕРІВНИКА

Анотація

У статті досліджено роль тайм менеджменту як складової лідерської компетентності сучасного керівника в умовах воєнного стану та тривалої соціально економічної нестабільності в Україні. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні тайм менеджменту як системоутворюючої лідерської компетентності та визначенні його значення для забезпечення ефективності управлінської діяльності, організаційної стійкості та адаптивності в умовах кризових викликів. Методологічну основу дослідження становлять системний, порівняльний та аналітичний методи, що дали змогу узагальнити сучасні теоретичні підходи до розуміння лідерської компетентності, управління часом і кризового лідерства. Застосовано міждисциплінарний підхід, який дозволив інтегрувати положення ресурсного підходу, теорії саморегуляції, теорії постановки цілей та концепції часового лідерства для аналізу управління часом у діяльності керівника. У результаті дослідження встановлено, що тайм менеджмент виходить за межі інструменту індивідуальної організації праці та набуває ознак ключової лідерської компетентності, через яку реалізуються стратегічний фокус, пріоритизація управлінських завдань, делегування повноважень і координація діяльності персоналу. Доведено, що в умовах воєнного стану ефективне управління часом трансформується з регламентованого планування в адаптивний механізм реагування на невизначеність, дефіцит ресурсів і підвищений рівень відповідальності керівника. Обґрунтовано, що тайм менеджмент виконує стабілізуючу функцію, знижуючи рівень організаційної невизначеності, сприяючи формуванню довіри до керівництва та підтриманню психологічного капіталу персоналу. Отримані результати підтверджують, що тайм менеджмент є одним із ключових чинників управлінської стійкості та ефективного лідерського впливу в кризових і воєнних умовах. У висновках наголошено на доцільності розгляду управління часом як стратегічного активу організації та рекомендовано інтегрувати розвиток тайм менеджменту в системи формування й оцінювання лідерських компетентностей керівників. Результати дослідження можуть бути використані для удосконалення практик управління вітчизняними організаціями в умовах воєнних і післявоєнних трансформацій.