Підходи до формування оцінки соціально-економічного потенціалу підприємств

Анотація

Мета. Вивчення та обґрунтування теоретико-методичних положень та підходів щодо формування, оцінки та розвитку потенціалу підприємства, доведення необхідності використання дефініції «соціально-економічний потенціал підприємства» в сучасних умовах соціалізації, модернізації та цифровізації господарської діяльності.

Методи. Дослідження ґрунтується на концептуальних положеннях теорії формування та оцінки потенціалу суб’єктів господарювання, законах діалектичної логіки, інтегрального взаємозв’язку елементів потенціалу, а також питаннях формування сучасного потенціалу через соціальну складову. Для досягнення поставленої мети в статті використано діалектику наукового пізнання та ряд загальнонаукових і специфічних методів дослідження, які визначено та застосовано відповідно до загальної логіки аналізу: теоретичний аналіз; аналіз і синтез; системний аналіз; методи класифікації та аналізу; системно-структурний аналіз.

Результати. За підсумками дослідження систематизовано підходи до формування потенціалу підприємств, виокремлено чинники, які найбільше впливають на його реалізацію, та сформульовано на основі цього використання поняття соціально-економічного потенціалу підприємства та чинників впливу на його реалізацію в сучасних умовах; визначено структуру соціально-економічного потенціалу підприємства на основі вивчення ключових стейкхолдерів.

Висновки. Соціально-економічний потенціал підприємств є джерелом економічних благ, особливо коли вони забезпечують інноваційний розвиток, відтворення та дифузію новітніх унікальних конкурентних переваг і посилюють свою здатність утримувати стейкхолдерів та своєчасно задовольняти їх інтереси. У сучасному середовищі конкурентні умови динамічно змінюються, що вимагає від суб’єктів господарювання більш швидкого реагування. Такий розвиток українських компаній можливий через застосування більш прогресивних управлінських практик і технологій та цифровізації практично всіх сфер їх діяльності, що безумовно пов’язано зі збалансованим та ефективним використанням потенціалу підприємств в умовах зростаючої ролі соціальних складових: суб’єкта управління та об’єкта управління. Отже, для того, щоб залишатися висококонкурентними, компанії повинні мати надійний соціально-економічний потенціал для забезпечення сталого зростання в умовах динамічного та непередбачуваного середовища.